Відпугування та маскування
Мімікрія
Червона книга України.
В України налічується понад 40 000 видів тваринного світу, серед них є і маловідомі. Багато представників фауни занесені до Червоної книги і охороняються у національних заповідниках. Пропонуємо відправитися у подорож , щоб своїми очима побачити вельми незвичайні і досить рідкісні тварини Украї.
Топ 10 тварин занесених до Червоної книги України
Тема №10 ланцюги живлення
Тварини можуть
харчуватися рослинами або іншими тваринами. Всі вони між собою пов'язані в
ланцюзі харчування. Тільки рослини здатні за допомогою енергії Сонця
отримувати поживні речовини з води і вуглекислого газу. Вони служать їжею для
рослиноїдних тварин, а ті - для комахоїдних і хижих. Тваринам без рослин не
прожити. Ланцюги харчування завжди починаються з рослин. Це - перша
ланка. Друга ланка ланцюга - травоїдні тварини. Третя ланка - комахоїдні або
хижі тварини.
Приклад:в лісі ростуть осики. Їх корою харчуються зайці. Зайця
може зловити і з'їсти вовк. Ланцюг живлення: осика - заєць - вовк.
Приклад:в лісі росте сосна. Під корою сосни живе жук-короїд і
нею харчується. Жук-короїд є їжею для дятлів. Ланцюг живлення така: сосна -
жук-короїд - дятел.
Приклад:лісові миші годуються жолудями дубів. Але самі миші -
видобуток сов. Ланцюг живлення: дуб - лісова миша - сова.
Існують і більш довгі ланцюги харчування.
Може здатися, що було б набагато приємніше, якби не було комах, змій, жаб,
хижаків. Але всі вони є важливими ланками в ланцюгах харчування. Без них
порушилося б екологічну рівновагу: хворі тварини поширювали б інфекції,
заражаючи інших тварин і людей, які не запилюються б рослини і не було б
урожаю. Всі живі організми на Землі однаково важливі і потрібні.
У міру проходження їжі по харчовому ланцюгу втрачається значна кількість
енергії: майже 80-90% її розсіюється у вигляді тепла, а зберігається, отже,
близько 10% енергії. Таким чином, довжину трофічних ланцюгів лімітує другий закон
термодинаміки, і тому вона рідко сягає понад 6-7 компонентів, включаючи в
середньому 3-4 ланки. Так, у ланцюгу "конюшина — луговий коник — зелена
жаба — вуж — сокіл", хижий птах, тобто остання ланка здобуває лише 0,0004%
сонячного проміння, яке потрапило на луки. Існує також зв'язок між фізичними
обсягами представників різних трофічних рівнів: як правило, має
місце лінійна залежність — у ряді паразитів вони зменшуються, у ряді хижаків —
збільшуються.
Існує три типи харчового ланцюга – детритний, пасовищний
та паразитарний.
Тема №9.Організми і середовище існування
На рівні організму впорядкованість живої
природи аж ніяк не завершується. Першим типом надорганізмових біологічних
систем є популяція, яку називають найменшою структурною одиницею виду та
елементарною одиницею еволюції. Саме з популяцій складаються види і на рівні
популяцій виникають і формуються пристосування організмів до умов середовищ
існування.
ПОПУЛЯЦІЯ - це сукупність особин одного виду
організмів, які впродовж багатьох поколінь існують у межах певної території
виду, вільно схрещуються та відносно ізольовані від інших популяцій виду.
 |
| Вивірка карпатська |
 |
| Вивірка Європейська |
ЕКОСИСТЕМА-наступним рівнем організації живої природи, що вбирає в себе популяції різних видів, є екосистеми. Прикладами екосистем є широколистий чи сосновий ліс, природне озеро чи штучний ставок, болото. Їхні межі не завжди є чіткими і розміри бувають різними, але загальна структура та внутрішні зв’язки завжди подібні. У цих екосистемах виділяють дві складових частини - неживий компонент і живий компонент.
Отже, ЕКОСИСТЕМА - це сукупність живого і неживого компонентів середовища,
пов'язаних між собою колообігом речовин та енергії.
Екологічні
чинники
|
1. Чинники неживої природи (абіотичні чинники)
|
2. Чинники живої природи (біотичні чинники)
|
3. Чинники людської природи (антропогенні
чинники)
|
Життєва форма організмів - це тип
пристосованості різних видів організмів з певним комплексом подібних
пристосувань, що формуються під впливом подібних умов середовища. Найчастіше
використовується класифікація життєвих форм у тварин за способом їхнього життя:
наземні, підземні, водні, літаючі,деревні, повітряні.
Життєві форми тварин залежать також від
клімату. Ці особливості відображені в правилі Бергмана. Згідно з цією
закономірністю, у тварин одного виду або групи близьких видів розміри тіла
більші у холодних частинах ареалу та менші - у теплих.
 |
| Імператорський пінгвін |
 |
| Пінгвін Магелана |
 |
| Галапагоський пінгвін |
Вид
|
Географічна широта
|
Середня вага особин
|
Середня висота особин
|
Риси
пристосування до середовища існування
|
Імператорський
пінгвін
|
650 пд. ш
|
30 кг
|
114 см
|
Обтічна форм
тіла, щільний пуховий шар, крила ластоподібні, Перетинки на лапах.
|
Пінгвін Магеллана
|
500 пд. ш
|
5 кг
|
71 см
|
|
Галапагоський
пінгвін
|
10 пд. ш
|
2 кг
|
53 см
|
Тема №8 Еволюція поведінки тварин.ЇЇ пристосувальне значення.
Процес історичного
прогресивного розвитку органічного світу шляхом пристосування живих організмів
до безперервно мінливих умов існування називається еволюцією.
На різних етапах еволюційного
розвитку тваринного світу можна виділити такі природжені адаптивні
(пристосувальні) реакції: таксиси, рефлекси та інстинкти. До набутих форм,
більш мінливих, відносять научіння й мислення.
Таксиси — це найпростіша форма
поведінки у найпростіших і багатоклітинних організмів, що визначає взаємодію
організму із середовищем. Стереотипне просторове переміщення організмів в бік
кращих умов середовища Наприклад, реотаксис —
рух клітини проти течії рідини; хемотаксис — рух клітини до певної хімічної
речовини.
Рефлекс —
також вид адаптивної поведінки. Він є безумовною рефлекторною реакцією
організму на подразники, одним з головних видів адаптації в тваринному світі.
Інстинкт —
складніша форма природженої поведінки, яка сформувалася в ході еволюційного
розвитку даного виду. Інстинкт — це система складних ланцюгових безумовних
рефлексів, у якій кінець одного рефлексу зумовлює початок іншого. В процесі життя
на інстинктивну поведінку нашаровуються численні умовні рефлекси.
Під час вивчення поведінки тварин велике
значення має з'ясування питання, як здійснюється навчання тварин. Навчання —
це процес набуття індивідуального
життєвого досвіду і відбивається в зміні інстинктивної поведінки. Існує багато видів навчання. В основі усіх їх лежить
вироблення умовних рефлексів різної складності. Найчастіше навчання
здійснюється способом наслідування. Так, малята всіх видів тварин, наслідуючи
дорослих тварин, набувають їх досвіду.
Після розноження домінуючою
формою поводження в савців стає турбота про потомство, що є однією з основних
причин еволюційного успіху цього класу.
Усі форми поведінки відбираються
остільки, оскільки
вони сприяють виживанню цього виду тварин. Ця головна
теза найбільш очевидна стосовно
репродуктивної
поведінки,
якщо тварина не розмножується, вона бере на себе
вимирання, ця
теза
вірна й для інших форм
поведінки - від харчової до пошуку бліх. Адже, щоб тварина могла
виживати і розмножуватися, вона
повина
вміти знаходити їжу, і рятуватися від хижаків.
Тварини перебувають у безупинному потоці
світлових, звукових та інших стимулів.
Адаптивні
поведінкові форми дають тварині можливість реагувати на суттєві з погляду
виживання і розмноження стимули, роблячи певні поведінкові акти.
Механізми, щоб забезпечити розміщення
стимулів також завершення поведінкових актів, є невід'ємною частиною адаптивної
поведінки будь-якої тварини.
Адаптація
— це пристосування в процесі еволюції
будови, функцій і поведінки організмів до певних умов існування.
Адаптація відбувається на всіх рівнях
організації живих організмів. Вона викликає морфологічні й фізіологічні зміни,
а також зміни в поведінці. Більш ефективній адаптації до умов існування
сприяють інстинкти тварин.
Рушійні сили
еволюції. Рушійними силами еволюції є
спадковість, мінливість, природний добір.
Мінливість – властивість організмів набувати нових ознак або втрачати попередні під впливом
різних факторів.
Спадковість – здатність організмів передавати природжені ознаки
потомству.
Природний
добір – процес збереження та виживання організмів, більш
пристосованих до умов певного середовища і загибелі менш пристосованих. Це основний
фактор еволюції, який є наслідком боротьби за існування.
Форми боротьби за існування:
·
Внутрішньовидова
(між особинами одного виду);
·
Міжвидова ( між
особинами різних видів);
·
Боротьба з
несприятливими умовами зовнішнього середовища.
Еволюційні процеси
відбуваються в середині сукупностей особин одного виду – популяцій – і мають
назву мікроеволюція.
Вони можуть привести до виникнення нових видів. Видоутворення проходить
протягом усієї історії розвитку органічного світу.
Утворення
нових родів, родин, класів і типів тварин відбувається внаслідок макроеволюції.
Поведінка тварин є результатом
спадковості й умов середовища
Методи вивчення поведінки
1. Спостереження
2. Експеримент
3. Порівняння
|
П
0
В Е
Д
І
Н
К
А
|
Складові компоненти поведінки
1. Вроджена поведінка
2. Набута поведінка
3. Елементарна розумова діяльність
|
Структура поведінкового акту
1 стадія - пошукова поведінка
2 стадія - дії на ключові стимули
3 стадія - завершальний акт
|
Форми поведінки
1.Індивідуальна поведінка
2.Репродуктивна поведінка
3. Соціальна поведінка
|
|
Типи поведінкових реакцій
1. Вроджені реакції (орієнтація, таксиси, безумовні рефлекси)
2. Набуті реакції (умовні рефлекси)
|
Стратегії поведінки
1. Стратегія конфліктів
2. Стратегія співпраці
3. Стратегія жертовності
4. Стратегія виживання
|
Д/з .Як тварини пристосовуються до свого
середовища існування?
Заповнення таблиці
Середовище
існування
|
Тварини
|
Адаптація
з допомогою поведінки
|
Тема № 7 Використання тваринами знарядь праці.
Елементарна
розумова діяльність.
У давнину існувала
думка, що людина відрізняється від тварин тим, що може використовувати знаряддя
праці. Та минув час, і виявилося, що використання знарядь праці не є винятковою
ознакою людини. Досить багато тварин також цілком успішно ними користуються.
Третьою
складовою поведінки багатьох тварин, окрім вроджених та набутих проявів, є
прояви розумової діяльності. Найхарактернішою особливістю проявів такої
діяльності є здатність встановлювати зв’язки між предметами і використовувати
їх у нових ситуаціях. У тому, що істота відразу, без спеціального навчання,
може виконати корисний для організму поведінковий акт, і полягає унікальна
особливість розумової діяльності як пристосувального механізму в мінливих
умовах навколишнього середовища. Розумова діяльність притаманна тваринам з
добре розвиненою нервовою системою: серед безхребетних це головоногі молюски, а
серед хребетних - рептилії, птахи й ссавці.
Отже, ЕЛЕМЕНТАРНА РОЗУМОВА
ДІЯЛЬНІСТЬ - здатність тварини встановлювати зв'язки між предметами та явищами
зовнішнього світу й використовувати їх у новій для неї ситуації для побудови
пристосувального поведінкового акту.
Наслідування у поведінці — повторення одним індивідом (людиною або твариною)
зразків поведінки іншого.
Відтворення чужих дій може
мати різні причини й особливості. На ранній стадії розвитку психології наслідування вважалося природженою властивістю,
а не такою, що виникає в процесі навчання. Так, Ч. Дарвін і У. Джемс без жодних пояснень
говорили про природне, або «інстинктивне», наслідування. Часто наводилися такі
приклади: відтворення дитиною звуків мови дорослого; здатність горобця, що
виріс разом із канарейкою, видавати звуки, схожі на її спів; звуконаслідування
властиве папугам тощо.
Тема №6 Комунікація тварин — передача інформації від однієї особини до іншої
(«мова тварин»). Тварини обмінюються
інформацією за допомогою звуків, запахів, виразних поз і рухів тіла тощо.
На нашій планеті є досить багато тварин, у яких
досить цікавий процес обміну інформацією. Одними із таких тварин є мурашки. У
мурашок обмін інформацією може бути пов'язаний з тактильним кодом: мурашки
довго обмінюються ударами антен (так званий антенальний контакт – «контакт
антен»), нижньощелепних щупиків і передніх ніг. Часто ці антенальні контакти
супроводжуються передачею від однієї комахи до іншої краплі рідкої їжі - такий
процес називають трофалаксисом. Ще в 1899 р. німецький зоолог Е. Васманн запропонував
гіпотезу антенального коду - своєрідної мови жестів, що базується на швидких
рухах антен мурашок. Крім того, у мурашок під час дотику антенами передаються й
хімічні сигнали про територію, їжу, небезпеку тощо.
-мова звуків
(наприклад, сурки, сурикати, суслики передають інформацію про небезпеку, їх
звуки чутні до півтора кілометра)
-мова запахів (наприклад, Котячі, Кунячі,
Собачі мітять території)
-мова рухів (наприклад, пози собак, танці
бджіл, шлюбні танці птахів, мімічні рухи
приматів) .
Гру́мінг — комфортна поведінка ссавців, що виражається у догляді за хутром та адресована іншій особині. Грумінг характерний для видів, що утворюють колоніальні поселення або мобільні замкнені групи. У цих видів грумінг слугує механізмом підтримання ієрархії, а у приматів — також елементом статевої поведінки.
Тема №5
Соціальна поведінка тварин.(суспільна, групова,
колективна).
Суспільні тварини – тварини, які ведуть суспільний спосіб життя.
Суспільні тварини – тварини, які ведуть суспільний спосіб життя.
Коли
тварини тримаються разом, неминуче проявляються чисто соціальні форми
поведінки, оскільки ефективне функціонування групи без них неможливо.
Суспільні
тварини всі гуртом живуть на індивідуальній ділянці. Всі вони
разом - володарі однієї спільної території. Для суспільних тварин характерно
не просто створення суспільства, але і розподіл функцій, обмін
інформацією і їжею.
Тварини
із суспільною організацією утворюють міцні співтовариства (зграя, вулик,
мурашник), усередині якого члени співтовариства відіграють різні ролі. Суспільна
організація може бути необхідною для здобування їжі, розмноження або захисту
від ворогів. Вона підвищує життєздатність співтовариства в цілому. Подібна
форма поведінки властива деяким хребетним (як правило, у них окремі члени
співтовариства можуть мінятися ролями) і гуртовим комахам — бджолам, мурахам і
термітам, у яких роль індивідуума визначається будовою тіла й
«закріплена» за ним спадково (генетично).
Однак суспільний спосіб життя має і
свої певні недоліки : посилене суперництво за ресурси може привести
до сплеску агресії, коли тварини суперничають за їжу , місця для гніздувань,
самок.. Посилюється ризик паразитизму і захворювань: у тісній
групі більш висока ймовірність поширення паразитів і захворювань – через
безпосередній контакт, через їжу, через місця для відпочинку.
Леви тримаються прайдами,
що складаються з двадцяти і більше особин, на території площею приблизно 400
км2.Вони не в змозі щодня обходити всю ділянку - тоді б у них не залишилося
часу для полювання. Всьому прайду легко загнати здобич і захистити територію
від вторгнення «ворога». На ділянці є зона, відведена для самок з дитинчатами,
яка охороняється особливо ретельно.
Гібони займають
величезні ділянки, проте вони захищають тільки 75% своєї території. Коли гібони
вирушають на пошуки їжі, самці ретельно охороняють межі власної ділянки. Багато
тварин, що живуть на деревах, також мають свою індивідуальну територію.
Суспільні комахи – це комахи які
відрізняються від інших за розподілом певних дій між особинами. А
називають їх суспільними комахами, бо всі вони утворюють так зване комашине
суспільство. У суспільних комах в першу чергу діє розподіл за
роботою.
Найскладніша
поведінка у суспільних комах, які живуть великими сім’ями зі складною
внутрішньою ієрархією, - термітів, бджіл, мурашок, джмелів.
Більшість суспільних комах належить до
ряду Перетинчастокрилих. Причому, тільки
представники родини Мурахи є повністю
соціальними, тоді як в інших родинах перетинчастокрилих (бджоли і оси)
спостерігаються всі стадії переходу від одиночного способу життя до
суспільного. Також до цієї групи відноситься ряд Терміти. Окремі ознаки соціальності спостерігаються також в інших
групах комах, наприклад, у клопів, попелиць, вуховерток.
Зразок творчого завдання
Теми для творчого завдання:
1.Мурахи
2.Джмелі
3. Леви
4.Примати (японський макак, бабуїни,африканський макак магота)
5.Дикі коні
№6 Терміти
Тема №4
Типи угрупувань за К.Лоренцом. Іерархія угрупі.
Комунікація тварин.
Соціобіологія -
науковий напрям, який почав розвиватися в другій половині XX століття.
Завданням цієї науки є всебічне вивчення біологічних основ соціальної поведінки
та еволюції суспільних груп тварин від найнижчих форм до людини.
ЧИМ
ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ ПООДИНОКІ ТВАРИНИ ВІД СОЦІАЛЬНИХ?
У тваринному світі існує
величезна різноманітність форм соціального життя. Одних тварин складно
уявити поза співтовариством, інших - об’єднаними в групи.
Поодинокими називають тварин, у
яких контакти між особинами підтримуються зазвичай у шлюбний період, а також (у
деяких видів) у період турботи за потомством. До поодиноких видів належить,
наприклад, зозуля звичайна . Цей птах підкладає свої яйця у гнізда
інших птахів, тому не бачить своїх пташенят. Зозуля стикається з
особинами свого виду тільки під час шлюбного періоду.
Соціальними називають тварин, які
утворюють постійні групи. Соціальними тваринами є, наприклад, суспільні комахи
(терміти, мурашки, деякі види бджіл та ос), бобри, вовки, дельфіни та багато
інших. Поведінка тварин у групах ґрунтується на взаємодії двох чинників:
1) соціального інстинкту, який
спонукає їх об’єднуватися з родичами й підтримувати з ними постійні
контакти;
2) внутрішньовидової
агресивності, яка дає змогу встановити й підтримувати певний порядок у
співтоваристві.
ЯКІ БУВАЮТЬ УГРУПОВАННЯ ТВАРИН?
Відомий
етолог і лауреат Нобелівської премії К. Лоренц установив, що всі
угруповання тварин можна розділити на дві великі групи. Перша з них
— анонімні угруповання, які не мають визначеної структури. Друга —
індивідуалізовані угруповання, які мають певну структуру і в яких кожна
тварина виконує ту чи іншу роль. Взаємозв’язки
тварин в анонімних угрупованнях є безадресними та однаково спрямованими на всіх
представників спільноти. Такий тип угруповань характеризується відсутністю
постійної структури. У них немає ієрархії: ані лідерів, ані підлеглих.
Анонімні угруповання часто демонструють дивовижну згуртованість і доцільність
групових дій. Згадаймо рух косяка ставрид, який збивається в щільну кулю,
щоб захиститися від хижаків (акул чи
дельфінів)
Анонімні угруповання, члени яких
не проявляють агресії до нових особин свого виду, дістали назву
відкритих. До них належить, наприклад, табун жирафів, які
приєднуються до групи родичів, а потім так само легко полишають її.
У закритому анонімному
угрупованні його члени не розрізняють один одного «персонально», але відразу
відчувають «чужинців». До типових закритих анонімних угруповань належать
колонії сірих пацюків. У разі появи на території колонії чужака всі її дорослі
члени накидаються на нього і виганяють. Єдина ознака, за якою пацюки
відрізняють «своїх» від «чужих», - це специфічний запах колонії.
Особистісні угруповання тварин
ґрунтуються на особистих контактах тварин однієї з одною. У таких спільнотах
можливий розподіл ролей. Прикладом особистісних є угруповання миші хатньої, у
яких формуються великі родинні групи. Члени цих груп тримаються ізольовано
від інших. Батьком мишенят є один або кілька домінантних самців. Молодих
самців із часом виганяють зі спільноти, і вони шукають інші місця.
Важливою особливістю особистісних угруповань є турбота старших особин про
цілісність спільноти й безпеку ЇЇ членів. Крім того, для них характерна
наявність ієрархії домінування.
Ієрархія домінування - це система
«підпорядкування-домінування» в угрупованні соціальних тварин. Вона виникає тоді,
коли члени «особистісної» спільноти взаємодіють між собою, часто агресивно, для
створення рейтингової системи. Ієрархія дає змогу уникати постійних
конфліктів в угрупованні.
Члени соціальних груп зазвичай
конкурують за доступ до обмежених ресурсів, за доступ до статевого партнера. Ця
боротьба сприяє формуванню соціального порядку, коли домінуючій (тій, що
лідирує) тварині не потрібно постійно що-небудь оспорювати в підлеглих
особин. Водночас агресивність здебільшого не призводить до справжніх
бійок, а частіше проявляється в демонстрації поз.
Порядок домінування науковці
позначають буквами грецького алфавіту: від альфи ( до омеги . Альфа-особина
(домінант) у соціальних тварин зазвичай є лідером в угрупованні. Вона не
узгоджує свої дії з діями інших членів угруповання. Останнє місце в
ієрархії позначають буквою омега.
Найпростіший вид ієрархії –
лінійна.
Вона вибудовується за таким
принципом: альфа-тварина домінує над усіма членами угруповання; бета-тварина
домінує над усіма членами угруповання, крім альфа-тварини, і так далі - до
тварини, що перебуває на найнижчій сходинці ієрархії. Випадки такого
абсолютного домінування спостерігають, наприклад, при утриманні самців
риби колючки триголкової в обмеженому просторі. Цей вид ієрархії може
змінюватися на дворівневу: домінант - і всі інші.
В угрупованнях
можуть діяти паралельні системи ієрархії - у самців і в самок. Наприклад, у
галок «вдалий шлюб» з альфа-самцем підвищує власний ранг самки.
Ускладнення схеми ієрархії в
угрупованнях тварин пов’язане і з розподілом ролей або праці в групі. У різних
ситуаціях на перший план можуть виходити особини, більш здібні до того чи того
виду діяльності. Такі відносини називають рольовою ієрархією. Так, в угрупованнях
бобрів група тварин, яка мешкає в хатинці, призначає «чергових», які
наглядають за малечею. Вони по черзі виконують роль «рятувальників», оскільки
дитинчата ще не вміють добре плавати й, покидаючи хатинку, можуть не
знайти вхід до неї, задихнутися у воді або загинути на березі. Бобри, що
працюють поза хатинкою, також виконують різні функції: постачання їжі в
хатинку, охорона, будівництво тощо.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ
1.У поодиноких тварин, на відміну
від соціальних, контакти між особинами підтримуються виключно в шлюбний період,
а в деяких - ще в період турботи про потомство.
2. Соціальна поведінка тварин
ґрунтується на взаємодії соціального інстинкту, який спонукає їх об’єднуватися
з родичами й підтримувати з ними постійні контакти, та внутрішньовидової
агресивності, яка дає змогу встановлювати й підтримувати певний порядок в
угрупованнях.
3. Анонімні угруповання тварин
відрізняються від особистісних тим, що в них комунікація безадресна й однаково
спрямована на всіх представників спільноти. Такий тип угруповань
характеризується відсутністю постійної структури.
4. Ієрархія домінування - система
«підпорядкування-домінування» в угрупованні суспільних тварин.
ПЕРЕВІРТЕ ЗДОБУТІ ЗНАННЯ
Виконайте тренувальні вправи
Цікаво!
• Конрад Лоренц висловив цікаву
думку, що саме в особистісному типі спільнот можлива справжня агресія,
тому що вона ґрунтується на понятті «адресності». Тобто «з’ясовувати
стосунки» можуть тільки особисто знайомі члени соціуму.
• Особистісні угруповання
відмічені в пустельних мокриць. У них пари формуються в результаті
тривалих конфліктів, але потім, торкаючись вусиками до шипиків і
горбиків на тілі партнера, рачки впізнають один одного.
• Уперше ієрархію описав
норвезький учений Шйепдрупп-Еббе в 1924 році на прикладі порядку клювання
в курей під час годівлі. Першою клює їжу альфа-курка, бета-курка - другою і т.
д. Порушення порядку клювання (наприклад, спроба курки нижчого рангу
клювати зерно раніше від курки більш високого рангу) припиняються ударом у
голову або тулуб.
• Гієноподібні собаки
(африканські дикі пси) живуть і полюють зграями з 7-15 особин. Зграя
складається з домінантної пари й потомства альфа-самки; усі самці
підкорюються альфа-самцю, а всі самки - альфа-самці. Під час встановлення
ієрархії гієноподібні собаки не влаштовують агресивних поєдинків,
обмежуються демонстраціями поз підпорядкування або лідерства; винятком є
рідкісні сутички між альфа-самкою і нижчими самками під час періоду
розмноження.
Тема №3
Структура поведінкового акту. Типи поведінкових реакцій. Видова схильність до деяких форм поведінки.
Лабораторний дослід №5. Визначення направленості поведінкових
актів.
Мета: навчитися визначати
структуру поведінкових актів тварин, аналізуючи відеоматеріали.
Теоретичний матеріал:
1. Етапи виконання
поведінкових актів:
1) пошукова
поведінка —
вибір самцем місця гніздування, охорона ділянки від інших самців, очікування
появи самки. Пошукова поведінка цілеспрямована, базується на вродженій
поведінці, але в процесі індивідуального життя поповнюється набутими реакціями;
2) специфічний
подразник —
більшість вроджених поведінкових дій проявляється у відповідь на певні
специфічні подразники:
— у
акваріумних риб — вміщення в акваріум каменів певної форми, трубок, рослин
певного виду, зміна рівня води, її температури;
— у птахів, ссавців
— особливості забарвлення тіла, особливості структури (гребені та чубчики у
птахів, роги самців копитних тварин);
— у метеликів
— запахи, забарвлення;
3) завершальний
акт —
поведінковий акт, коли тварина досягає ситуації завершення. Завершальний акт
ґрунтується на вродженій поведінці.
2.
Поведінковий акт може бути природженим або набутим.
Хід роботи.
Переглянути відеоматеріали. Заповнити таблицю в зошиті.
Зразок :Затаювання - поведінкова стратегія виду, яка
допомагає тваринам впоратися зі змінами навколишнього середовища і стрессами. Це відноситься як до диких, так і до домашніх кішок. Тільки
замість того, щоб сховатися на вершині дерева, в норі або печері, ваш
вихованець може знайти притулок у взуттєвій коробці, вазі або іншому затишному місці.
Пошукова
поведінка-пошук безпечного місця.
Специфічний
подразник-коробка, замкнутий простір.
Завершальний
акт-сховатися в безпечному місці.
Відефрагмент №2
Видеофрагмент №3
Мурмурація-явище скоординованого польоту великої зграї птахів (шпаків, галок, ворон і т. д.), що утворюють динамічні об'ємні фігури змінної щільності, механізм мурмураціі грає роль захисту зграї від хижаків
Відеофрагмент №4
Відеофрагмент №5
Відеофрагмент №6
Відеоексперимент №7
Відеофрагмент №8
Відеофрагмент №9
Відеофрагмент №10
№
відео
|
Пошукова
поведінка
|
Специфічний
подразник
|
Завершальний
акт
|
Висновки. 1. Одиницею поведінки
тварин є поведінковий акт. 2. Метою завершальної дії є досягнення бажаного або
небажаного результату. 3. Структура поведінкового акту має такі фази: пошукова
поведінка — специфічний подразник — завершальний акт. 4. Пошукова поведінка
цілеспрямована, базується на вродженій поведінці.
Тема № 2
Орієнтування тварин — це здатність тварин визначати своє положення у просторі та серед особин свого та інших видів; уміння вибрати певний напрямок руху.
Наприклад, хижа оса-філантус,
Траєкторія польоту оси над своїм гніздом
Порівняно недавно вчені з’ясували, що комахи здатні відчувати магнітні силові лінії Землі. Функцію магнітної стрілки виконує тіло комахи.
Способи орієнтування тварин
1. Одним із найпростіших способів орієнтування тварин є таксиси. Вони властиві одноклітинним організмам, трапляються у червів і комах. Таксиси — це рухові реакції у відповідь на однобічно діючий подразник (стимул). Подразниками можуть бути світло (фототаксис), температура (термотаксис), волога (гідротаксис), хімічні речовини (хемотаксис) тощо. Рух організму може бути як у напрямку подразника (позитивний таксис, наприклад, евглена зелена рухається до світла) так і від нього (негативний таксис, наприклад, евглена зелена «тікає» із краплини води, в якій розчинений хлорид натрію).
2. «Хореографічний» спосіб передачі інформації, відкритий у бджіл.
«Танець» бджоли-розвідниці
Бджола-розвідниця «мовою танцю» (що триває 1-2 хвилини) сповіщає інших бджіл про знайдене джерело корму (нектару і пилку), відстань та напрямок до нього тощо.
Ще складнішу інформацію передають бджоли «мовою танцю», коли вони розшукують підходяще місце для нової сім’ї (під час роїння). Таке місце повинно бути сухим, без протягів, достатніх розмірів та не мати небезпечних сусідів, наприклад мурашок. Оскільки це надзвичайно важлива інформація, то бджоли іноді «танцюють» по декілька годин.
3. Органи чуття — зір, слух, нюх тощо — відіграють головну роль у просторовій орієнтації багатьох тварин.
A. Хімічні речовини дозволяють орієнтуватися тим тваринам, у яких добре розвинений нюх і смак.
Нюх у багатьох комах (особливо гуртових) відіграє роль «хімічної мови», за допомогою якої вони обмінюються різноманітною інформацією. Якщо вас має намір ужалити бджола, то дуже швидко коло вас з’явиться багато інших бджіл. Тому що перед нападом бджола виділила в повітря феромон тривоги, який сприймають інші бджоли, тому й летять на допомогу.
Феромони — хімічні речовини, які виділяють тварини в навколишнє середовище та впливають на поведінку інших особин того ж виду.
Б. Термолокація. Деякі тварини (їх небагато) мають органи, що сприймають на відстані теплове випромінювання (інфрачервоні промені), — термолокатори, хоча терморецептори є практично у всіх тварин. Прикладом можуть слугувати самки комарів, які вночі успішно знаходять теплокровних, щоб поживитися їхньою кров’ю.
B. Ехолокація. Ехолокація — це випромінювання і сприйняття відбитих, як правило, високочастотних звукових сигналів. Вона допомагає тваринам виявляти здобич, перешкоду тощо, а також отримувати інформацію про їх властивості та розміри. Ехолокація розвинена у кажанів, дельфінів, деяких птахів і землерийок. У дельфінів, наприклад, є голосова сигналізація та звукосигнальний, він же ехолокаційний орган, що сприймає ці сигнали. Він розташований у повітроносних порожнинах голови.
За таким принципом орієнтуються у наземно-повітряному середовищі кажани. Відбиті сигнали вони сприймають надзвичайно чутливою слуховою системою.
Г. Електричні і магнітні поля. Це спосіб орієнтації тварин за допомогою геомагнітного поля Землі. Він характерний для деяких ссавців, птахів, земноводних, риб, комах.
Однією з причин того, що дельфіни, тюлені, морські свині, кити викидаються на берег, є втрата такої орієнтації.
Хомінг і міграції
Хомінг (англ. хоум — дім, хомінг — повертатися додому), інстинкт дому — здатність тварин за певних умов повертатися зі значної відстані на своє місце проживання, до гнізда, лігва тощо. Це стійке запам’ятовування твариною місця свого народження. Найкраще цей інстинкт вивчений у тварин з міграційною поведінкою.
Міграція (від лат. мігратіо — переселяюсь, переходжу) — це територіальне пересування, що супроводжується зміною місця проживання.
Міграції тварин — періодичне або неперіодичне пересування тварин за певну ділянку упродовж сезону, року або багатьох років. Міграції тварин виникають у зв’язку зі змінами умов їхнього існування або проходженням ними певного етапу циклу розвитку.
А. Міграції у зв’язку зі змінами умов існування тварин.
При неврожаї хвойних шишкарі здійснюють далекі міграції у місця, де корму достатньо.
Б. Міграції у зв’язку з проходженням тваринами певного етапу циклу розвитку.
Вугор європейський живе у річках, а розмножуватися мігрує в Саргасове море (в західну частину Атлантичного океану).
Тема № 1
ФОРМИ ПОВЕДІНКИ ТВАРИН. ІНДИВІДУАЛЬНА ПОВЕДІНКА. ТИПИ ПОВЕДІНКОВИХ РЕАКЦІЙ. ВИДОВА СХИЛЬНІСТЬ ДО ДЕЯКИХ ФОРМ ПОВЕДІНКИ
Поведінка – це пристосувальні дії або система дій організму, спрямовані на навколишнє середовище та є відповіддю на його подразники. Поведінка тварин визначається їхніми біологічними потребами.
Інстинкти є засобом пристосування до більш-менш постійних умов середовища, тоді як умовні рефлекси — це механізм пристосування до змін у довкіллі.
Типи поведінки:
• вроджена поведінка базується на орієнтації, спрямованих рухових реакціях (таксисах), неспрямованих рухових реакціях (кінезах), безумовних рефлексах;
• набута поведінка базується на умовних рефлексах в процесі навчання.
Біологічне значення поведінки:
• вроджена поведінка сприяє виживанню особин виду одразу після народження (її прояви є однаковими в усіх представників певного виду тварин, тому називають видоспецифічною);
• набута поведінка забезпечує пристосування кожної особини до змінних умов середовища впродовж індивідуального розвитку (прояви не передаються з покоління в покоління, а притаманні окремомуорганізмові, тому називають індивідуальною) .
Знайдіть на ютуб роліки про поведінку тварин, проаналізуйте їх.
Виконайте інтерактивну вправу
http://LearningApps.org/watch?v=p4afc...
Виконайте в робочому зошиті практичну роботу.
Форми поведінки - групи поведінкових реакцій тварин за спрямуванням, які проявляються у відповідь на певну конкретну потребу організму або зовнішній подразник.
Поведінку тварин поділяють на індивідуальну (сукупність поведінкових реакцій окремих особин на виживання і пристосування до умов середовища) і суспільну (взаємовідносини особин одного виду між собою). У межах індивідуальної поведінки розрізняють форми поведінки: рухову, терморегуляційну, харчову, пошукову, комфортну, захисну, дослідницьку. У межах суспільної поведінки розрізняють: територіальну, групову, репродуктивну, батьківську, терморегуляційні міграції, агресивну. Усі форми поведінки тісно пов'язані між собою.
Рухова поведінка забезпечує переміщення тварин за допомогою війок, джгутиків, хвилеподібних рухів тіла, складок покривів, кінцівок тощо.
Терморегуляційна поведінка спрямована на утворення, збереження або віддачу тепла у тварин (сплячка, міграції, заціпеніння, зігрівання на сонці тощо, ящірка ховається від спеки у затінку, метелики підвищують температуру власного тіла, сідаючи на відкриті місця і розправляючи крила).
Пошукова поведінка спрямована на пошук задоволення своїх потреб або будівництво сховищ. У примітивних тварин (черви, личинки комах) рух у напрямку збільшення концентрації їстівних речовин, використовують також органи нюху і смаку; американський шуліка-слимакоїд живиться тільки наземними молюсками, їх він ловить вранці або увечері й спритно витягає з мушлі своїм гачкоподібним дзьобом; пошук партнера, пошук місць гніздування. Нічні метелики у темряві орієнтуються по джерелах світла. Щоб зайти у вологу нірку пустелі, партнер стукає вусиками й упізнається за запахом. Пошук партнера для розмноження. Відшукування або побудова місць захисту: нір, гнізд, дупла тощо. Самець риби колючки вибирає ділянку на мілководді та будує гніздо. Орієнтування птахів за магнітним полюсом Землі при міграціях. Територіальні переміщення міграції в пошуках їжі (осілі птахи горобці, ворони, синиці узимку не відлітають, кочові омелюхи та снігурі відлітають недалеко на південь, перелітні птахи ластівки, лелеки відлітають на величезні відстані).
Харчова поведінка проявляється при голоді тварини або її потомства, для забезпечення їжею та водою з використанням органів живлення і травлення: щупальців, глотки, щелеп, дзьоба, язика, хобота тощо.
Котячі (леопарди, гепарди) чатують на здобич і швидко бігають. Псові (вовки) збираються у зграї для переслідування жертви. Гієнові (гієни) збираються у зграї для відлякування інших від жертви. Риба колючка полює зграями. Голодні рибки в акваріумі пливуть до місця подачі корму. Птах пронурок забігає під воду, щоб збирати безхребетних під водою. Пес зариває кісточку для схову.
Різні типи поведінкові реакції харчової поведінки:
• полювання (спосіб добування рухомої здобичі). Повільні хижаки влаштовують засідки (богомоли, ссавці з родини Котячі), пастки (павуки), приманки (риба вудильник); швидкі переслідують здобич (кальмари, вовки);
• пасіння (спосіб добування їжі великими хребетними травоїдними тварини, такими як вівці, кози, корови);
• створення запасів кормів (комахи створюють запаси кормів для личинок, так жуки скарабеї відкладають яйця в спеціально заготовлені гнойові кульки; поодинока бджола тесляр відкладає одне яйце на запас пилку; пристосування до несприятливих умов для гризунів хом'яків, ховрахів, бурундуків; пес зариває кістку).
Захисна поведінка проявляється для захисту як особини, так і потомства, уникнення небезпеки.
У захисній поведінці розрізняють агресивну поведінку (напад, попередження), форму оборони (спротив, втеча, обороняються зграї птахів, вівцебики тундри Канади при появі полярних вовків стають у кільце, виставляючи свої потужні роги назовні) та пасивну форму (переховування, прикидання, завмирання, граки, бачачи силует хижака, не злітають у повітря, інші тварини утікають, ховаються, маскуються).
Агресивна поведінка спрямована на відлякування або заподіяння шкоди іншій особині (загрозливі демонстрації, напад і нанесення травм), притаманна тваринам під час активного захисту від хижаків, розподілу території та харчових ресурсів. Внутрішньовидова агресія протидіє проникненню в групу чужих особин свого виду, обмежує її чисельність, бо слабшого виганяють, дає можливість поповнити інші групи, допомагає встановити упорядковані відносини між тваринами.
Форми агресії: пряма агресія (у період розмноження напад одних самців на інших; бджола при захисті кусає жалом, коли не може витягнути жало з еластичної шкіри, гине сама; для оборони гнізда червоне черевце самця – конкурента риби колючки робить його агресивним), ритуальна поведінка та демонстративна поведінка.
Ритуальна поведінка спрямована на демонстрацію переваг (ритуальні шлюбні турніри оленів, баранів; роги американської сніжної кози – реальна зброя, тому самці в турнірах намагаються завдати супротивнику удар рогом в черево або в стегно задньої ноги, крім того до справжньої бійки справа доходить вкрай рідко, самці переважно обмежуються взаємними погрозами).
Демонстративна поведінка спрямована на залякування або примирення, уникнення прямої загрози смерті, зберігає види, що мають органи смертельного удару. Для існування виду вигідніше, коли замість внутрішньовидової агресії демонструється лише її загроза. Агресивні сутички в групах гризунів частіше призводять до загибелі одного із супротивників, ніж у групах вовків, котрі мають розвинену ритуальну (демонстративну) поведінку.
• Ритуали загрози. Горили б'ють себе у груди; риби піднімають плавці, погрожуючи супротивнику шипами; плазуни, птахи, ссавці розкривають рот, бо знаряддя нападу й захисту найчастіше містяться на щелепах, крилатка розставляє отруйні плавці; змінюють зовнішній вигляд (розширюються або звужуються очі, притискаються вуха, вигинаються губи); видають звукові ефекти (шипіння плазунів, рев ссавців); демонструють розміри (у багатьох риб, земноводних, плазунів); використовують різноманітні способи тимчасового візуального збільшення (крилатка збільшує свої розміри удвічі, надуваються повітрям ропухи та риби-їжаки, птахи розпушують пір'я, ссавці здиблюють хутро, ведмеді стають на задні ноги, кобри демонстративно піднімають передню частину тіла і розширюють «каптур», гримуча змія торохкотить брязкальцем на кінці хвоста, піднімають гребінець над головою риби, плазуни, птахи, птахи займають позицію на більшій висоті); кіт притискає вуха, присідає до землі й виляє, або, як ще кажуть, б'є хвостом, великі роги плямистого оленя роги служать для демонстрації переваги перед суперником.
Антагоністична поведінка проявляється у примиренні тих, що займають нижче положення.
• Ритуали умиротворення. Тварина, що програла, демонструє свій нижчий статус, ховає кігті, зуби, роги; падає і перевертається черевом догори, собака притискає вуха, присідає до землі, виляє хвостом ; підставляння найбільш вразливої частини тіла суперникові: сильніший вовк або собака відвертає голову або падає на спину і підставляє шию, ворони підставляють око, галка, мартин підставляють незахищену потилицю; відтворення деяких елементів дитячої поведінки: у собак підпорядкована тварина починає скавчати і прагне лизнути домінантну особину в кути рота.
Комфортна поведінка об'єднує поведінкові реакції, які спрямовані на догляд за тілом та місцем мешкання – пристосування до негативного впливу паразитів, допомагає тваринам запобігати хворобам, властива як окремим особинам, так і групам (бджоли запечатують ті комірки стільників, в які проникають паразитичні кліщі, чим запобігають загибелі всієї сім'ї в зимовий період; робочі мурашки постійно знищують паразитів, які можуть зашкодити їхнім личинкам і лялечкам, та переносять своє потомство в більш комфортні умови в межах мурашника; муха чистить лапки та вусики; горобчик чистить дзьобом пір'я, чистять тіло за допомогою кінцівок чи жорсткого язика, купаються в піску кури та горобці, струшуються кури, купаються у воді, вичісуються, вилизуються собаки, «вмивається» кішка, валяються у багні свині, самки чистять тіло дитинчат, робочі особини термітів доглядають за личинками, дорослий птах чистить гніздо. Порушення комфортної поведінки свідчить про хворобу або голод.
Дослідницька поведінка — це активність, спрямована на вивчення навколишнього середовища для полегшення виживання, яка безпосередньо не пов'язана з пошуком їжі або статевого партнера. При такій поведінці розрізняють реакцію орієнтування нерухому (нерухома тварина оглядає нову територію чи незнайомий об'єкт) і активне дослідження (переміщення мишей, щурів по досліджуваній території).
Ігрова поведінка – формування навичок полювання, спілкування, збагачення інформацією (дитинчата ссавців дуже люблять граючись, поборотися з батьками, братами і сестрами; тварини вчаться контролювати свої рухи, стрибки, дотримуватися дистанції, набувають навички для полювання та захисту від ворогів, суспільні тварини навчаються й правилам поведінки в зграї, яких вони повинні дотримуватися, вовченята та лисенята шалено крутяться, намагаючись схопити одне одного за хвіст).
1. Які типи поведінкових реакцій спрямовані на забезпечення тварин їжею?
Різні типи поведінкові реакції харчової поведінки:
• полювання (спосіб добування рухомої здобичі). Повільні хижаки влаштовують засідки (богомоли, ссавці з родини Котячі), пастки (павуки), приманки (риба вудильник); швидкі переслідують здобич (кальмари, вовки);
• пасіння (спосіб добування їжі великими хребетними травоїдними тварини, такими як вівці, кози, корови);
• створення запасів кормів. Комахи створюють запаси кормів для личинок (жуки скарабеї відкладають яйця в спеціально заготовлені гнойові кульки); пристосування до несприятливих умов для гризунів хом'яків, ховрахів, бурундуків.
2. Назвіть приклади комфортної поведінки тварин.
«Умивається» кішка, валяються у багні свині, вилизуються собаки, муха чистить лапки та вусики, самки чистять тіло дитинчат, дорослі тварини з однієї зграї — допомагають одна одній, робочі особини бджіл, мурах, термітів доглядають за личинками. Порушення комфортної поведінки свідчить про хворобу або голод.
3. Назвіть основні способи полювання хижих тварин. Наведіть приклади.
Напад (крокодили), засідки (богомоли), пастки (павуки), приманки (риба-вудильник), переслідування (гепард).
4. Чим захисна поведінка відрізняється від агресивної?
Агресивна поведінка спрямована на відлякування або заподіяння шкоди іншій особині.
5. Що таке дослідницька поведінка?
Активність, спрямована на вивчення навколишнього середовища, яка безпосередньо не пов'язана з пошуком їжі або статевого партнера.
6. Завдяки чому певні навички навчання передаються наступним поколінням тварин?
Окремі види тварин мають особливості поведінки й певні здібності до навчання, схильність до яких запрограмована на рівні генів (у молекулах ДНК) і зберігається у представників даного виду навіть при суттєвих змінах умов існування.
7. Заповніть таблицю в зошиті, поставивши позначку «+» або «так» навпроти індивідуальних форм поведінки, притаманних, на вашу думку, вказаним видам тварин.
| Вид | Індивідуальна форма поведінки | ||||
| Харчова | Пошукова | Комфортна | Захисна | Агресивна | |
| Гідра звичайна | + | + | |||
| Річковий рак | + | + | + | + | |
| Хрущ | + | + | + | ||
| Бджола медоносна | + | + | + | ||
| Бджола- тесляр | + | + | + | + | + |
| Окунь звичайний | + | + | + | ||
| Голуб звичайний | + | + | + | + | |
| Вовк звичайний | + | + | + | + | + |
Зверніть увагу на те, які індивідуальні форми поведінки притаманні всім вказаним тваринам.
1 коментар :
Дописати коментар