Про дітей

 ссилка для скачування фото з подорожі Львів-Закарпаття 2016

https://drive.google.com/folderview?id=0B-unsYgSvqntQjhBNlYwNUlLdzA&usp=sharing

Куті смачної, Коляди гучної,
Щасливого Різдва  і на весь Рік добра!

і

Побажання на новий рік.

Привітання з днем Святого Миколая

Набита подушка хай буде щастям!
Земної злагоди й тепла!
Здійсниться найсвітліша казка,
Така чудова і ясна!
Щире серце тобі бажає,
З днем Святого Миколая

Батьківські збори "Закінчення І семестру"

Наші привітання батькам

Є на світі свят багато
Урочистих, визначних,
Але Миколая свято
Найприємніше із них.

Миколай святий — не казка,
Це не Дід Мороз, о ні.
Миколайчику, будь ласка,
Ти приходь до мене в сні.



Під подушку я загляну,
Рано-вранці посміхнусь.
Подаруночки дістану,
Миколаю поклонюсь.

Подаруночки — це свято,
Та я молю не про те,
Бережи матусю й татка,
І хай рідний край цвіте.

Люблять діти Миколая,
Шану кожен віддає.
Хто в мольбах його благає,
Всім він поміч подає.

Через нього Божа ласка
З неба сходить до людей.
Миколайчику, будь ласка,
Завітай до всіх дітей.


Від хати до хати біленьким сніжком

Ходить Миколай із мішком,
Приносить дарунки на втіху,
Радості море, і щирого сміху!

Хай осінить своєю любов'ю,
Мудрості дасть, і сили, й здоров'я,
Ласкою серденько хай зігріває
І усі мрії заповітні здійсняє!!!

Поздоровляємо Заїку Наталію з перемогою у міському конкурсі скрипалів

На бумаге бездушные ноты, и пылится в углу инструмент –

Оживи их, великий маэстро, отдавая мелодию всем.
Пусть несутся по улицам звуки, пробуждая надежду в сердцах,
Одаряя нас легкостью жизни, изгоняя от всех боль и страх.
Пусть цветов не подарено море, пусть фанаты толпой не стоят –
Все равно через тернии к звездам пролетит музыкальный талант. 

Знаем мы – на небесном Олимпе музыкантам открыты места.
Так играйте, играйте, маэстро! Пусть идет с вами муза всегдa...

Вітаємо Маковія Марка з вдалим виступом на обласних змаганнях зі спортивної акробатики

8б клас з вересня по жовтень 2014-2015 навчальний рік

На межі поколінь

11в клас випуск 2014 року

Годинник все думає: він не встигає -
жене циферблатом невинні хвилинки.
Щоночі його, наче Бога, благаю,
щоб час хоч ці тижні не мчався так стрімко...
Все згадую зараз... Сумбурні уроки.
Вірші ненависні і довгі напам'ять.
Лункі в коридорі учительки кроки.
І першу "дванадцятку" в класнім журналі.
Все наче несправжнє. Далеке-далеке...
А в завтра дивитися якось тривожно.
Здається, зламаюся навпіл, як крейда.
Частинку себе залишу біля дошки...
І двері прикрию. Незвично. Без стуку.
Щоб більше ніколи не сісти за парту.
А як би хотілося знову за руку
учительку першу розгублено взяти...
З важким оберемком осіннього цвіту
 у клас вересневого дня увірватись,
щоб знов, як колись, від ворожого світув
обіймах її найрідніших сховатись...
І хай задала б спересердя учити
параграф нудний, не потрібний нікому.
І хай би підлогу примусила мити.
Аби залишитися тільки у школі!
На зборах би мамі мене лиш хвалили
за бали високі, характер хороший...
Я б вчасно додому, неначе на крилах..
Як треба, - то в шапці!
Як треба, - в галошах!
 Рояль... Малювання... Гімнастика... Співи...
Мене б не було в соціальних мережах...
Та б'ється у скронях бездушний годинник...
Дитинство жене моє, як на пожежу...
Мовляв, вже достатньо. І час - до дорослих.
А я все від неба чекаю на диво...
Бо це я в люстерці - великого зросту,
а в серці назавжди - маленька дитина.